ЧИ ДОБРЕ ВАШІЙ ДИТИНІ У ШКОЛІ?

ЧИ ДОБРЕ ВАШІЙ ДИТИНІ У ШКОЛІ?

Отже, поговоримо про можливості платного навчання на прикладі приватних шкіл. їх багато: ліцеї, гімназій, коледжі. Вони різного профілю та вартості. Вибирай, чого душа бажає. Тут вже важливий баланс бажань дитини і можливостей батьків.

Добре, якщо вибір здійснено на основі рішення батьків та здібностей благополучної дитини, а якщо ні? Якщо навчання в звичайній школі не в радість,однокласники гноблять,а захистити нікому? Якщо вже не віриш в свої сили і низький бал звучить як вирок? А якщо хочеш вчитися краще і навіть стати незалежним інтелектуалом?Варіантом вибору може стати приватна школа і варіантом в багатьох випадках кращим. як показує життєвий досвід.

При зарахуванні в приватну школу дітей, , звичайно, тестують, з ними ведуть співбесіду зараховують,то дають поради:де намітились прогалини і що слід довчити,щоб почуватись впевненіше.Сьогодні вкрай необхідні чіткі та об’єктивні засоби психолого-педагогічної діагностики.дослідження та оцінки дитини в момент відбору та зарахування до школи,незалежно від профілю та вартості. Тут є над чим попрацювати і психологам, і педагогам. Не менше значення має і моніторинг учнівських успіхів при їх пересуванні по сходинках класів. В приватних школах успіхи кожного відслідковуються регулярно. Сприяють тому гімназіади, інтегровані тести, творчі проекти, участь в роботі Малій Академії наук тощо.

Міжпредметні зв’язки вчителі встановлюють шляхом проведення об’єднаних уроків, наприклад, всесвітньої історії і англійської мови, фізики і географії, фізики та інформатики, літератури і психології, що дає можливість учневі цілісно побачити світ. Оптимальне наповнення класу дає можливість вчителеві працювати одночасно і з класом, і з кожною дитиною зокрема. Навчальні програми урізноманітнені, а методика проведення уроків гнучка, вона часто корегується по ходу самого уроку, залежно від сприйняття та засвоєння інформації учнями. Знаючи , що такі підходи обов’язково дадуть свої плоди, вчителі без остраху експериментують.

Успішності кожного школяра, як і його самооцінкам, допомагає багаторівневе вивчення іноземних мов, що його практикують окремі приватні школи. Співробітництво з вищими навчальними закладами дає можливість надавати профільні освітні послуги поряд із загальноосвітніми і закладати, таким чином, мотивацію в навчанні кожного старшокласника. Спеціальні дисципліни, як то: етика, психологія, риторика, правознавство, основи економіки і бізнесу та інші ведуть здебільшого спеціалісти-практики. Це також сприяє усвідомленню дитиною практичного значення вивченого нею у майбутньому житті.

Діти в приватних школах, як і діти в масових школах, вчаться переважно за одними й тими ж підручниками. Як відомо, вони складні і до закономірностей дитячої психіки мають лише побічне відношення. Знаючи це, більшість вчителів приватних шкіл викладають свої дисципліни, творчо опрацьовуючи підручник та доповнюючи його цікавим матеріалом, який кожен учень отримує на руки. Головна ціль: максимально засвоїти навчальний матеріал на уроці. Не суворою дисципліною під посиленим вольовим контролем вчителя, а мотивованим радісним навчанням. Коли гора фактів розкладена по поличках пам’яті і навіть сухий абстрактний матеріал має емоційні бірки, коли думка активізована, опираючись переважно на мимовільну увагу та пам’ять в рамках розвиваючого навчання. Його елементи використовуються при навчанні всіх дітей, не тільки молодших школярів. Вчителі намагаються забезпечити урок психологічно, тобто привести у відповідність навчальний матеріал з індивідуальними особливостями учнів. Тому й не ведуть до директора за не вивчений урок, тому й стає раптом цікавим той предмет, що його раніше учень взагалі не сприймав, тому й не “гине” дитина за оцінку. Велику допомогу школяреві надає можливість частково підготувати уроки в школі. Для цього в багатьох приватних школах після уроків відводять час на самопідготовку та самоосвіту учня – дуже ефективну форму навчання. Учень може підійти до будь-кого з учителів на консультацію з предмету, не боячись, що Марія Петрівна обдарує його епітетами, коли виявить якісь прогалини в знаннях. Вікові і міжособистісні проблеми завжди можна обговорити з психологом, що вже саме по собі є потужною підтримкою та психопрофілактикою для дитини. Дітей вчать самостійно знаходити вихід з проблемних для них ситуацій. Взагалі позначена тенденція вчити учня вчитись. Ця аксіома шкільного навчання, на жаль, не помічається в масовій школі: навіть першокласнику не пояснюють, як раціональніше можна вивчити вірш чи таблицю множення. Там працює єдиний старий принцип: “Повторення-мати навчання”.

Останнім часом в багатьох країнах світу зростає кількість дітей, що навчаються не в школі, а вдома. Причини на те різні: серйозні хвороби самих дітей, проблеми з поведінкою, неможливість адаптації дитини до шкільного середовища, релігійні причини. Чималу допомогу в цьому процесі надають навчальні програми, що транслюються по телебаченню, радіостанціях FM, через Інтернет. Вчителями тут є самі батьки. При всіх недоліках цієї системи очевидно одне: вона на користь дитині, бо перш за все створює домашню атмосферу. Так, саме той мікроклімат, при якому ніхто нікого не пригноблює, не принижує і не намагається ствердитись за рахунок іншого, коли дитину поважають і вона може бути сама собою.

Сьогодні можна впевнено   сказати, що приватна школа формує таку атмосферу. Не за рахунок вседозволеності учням та байдужості вчителів, а за рахунок планомірної роботи всіх служб. Неслухняних та неуспішних не терплять, їх “лікують”. Не батогом і пряником, не штрафами і винагородами, а самим стилем спілкування. Демократичний по суті, він перетворює вчителів та учнів у співвиконавців навчального процесу, що забезпечує контакт і можливість розвитку незалежності в характері учня. Є лад і між самими дітьми: тут вміють знаходити компромісні рішення навіть суперники. Антагонізм як явище відсутній. Свій внесок у створення здорової обстановки в школі роблять і психологи. До їх послуг звертаються всі приватні школи. В багатьох з них є своя психологічна служба, яка не чекає замовлень адміністрації на роботу, а щоденно робить свою нелегку справу від скринінгу шкільного життя до індивідуальної роботи з учнями.

Автор далекий від думки ідеалізувати навчання в при ватних школах. Однак сам факт використання ними гнучких технологій навчання з урахуванням потреб сьогоднішнього дня в поєднанні з повагою до особистості школяра, заслуговує на увагу і наслідування. Тоді й запитання в за головку статті звучатиме риторично.

Тетяна Кравченко, психолог, викладач

Школи Майбутнього Першокласника